Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 29 зач. 7, 1-10.
1. Одного разу ввійшов Ісус у Капернаум. 2. А був там в одного сотника слуга хворий, що мав умирати; він був дорогий для нього. 3. Почувши про Ісуса, він послав до нього старших юдейських, благаючи його, щоб прийшов і врятував слугу його. 4. Прийшли ті до Ісуса й почали наполегливо його просити, кажучи:
5. – Він достойний, щоб ти йому зробив це: любить бо народ наш і збудував нам синагогу.
6. І пішов Ісус з ними. Та як він уже був недалеко від дому, сотник вислав друзів, щоб йому сказати:
– Господи, не трудися, бо я недостойний, щоб ти увійшов під мою крівлю. 7. Тому я не насмілився йти до тебе, але скажи лиш слово, і слуга мій видужає. 8. Бо й я чоловік, що стою під. владою, маю вояків під собою і кажу одному: іди, і той іде; іншому: ходи, і той приходить; і слузі моєму: зроби це, і той робить.
9. Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись, сказав до народу, що йшов за ним:
– Кажу вам, що й в Ізраїлі я не найшов такої віри.
10. І коли послані вернулися додому, найшли слугу здоровим.
Короткий духовний коментар
Лк. 7, 1–10. «Я недостойний, щоб Ти зайшов під мою покрівлю»
Часто ми живемо так, як нам підходить, не раз забуваємо про Бога, відходимо від Нього... Але коли стаємо на молитву, то хочемо, аби Господь одразу дав досвідчити нам свою присутність, щоб негайно нас вислухав і відповів на наші прохання. І завжди немовби маємо право просити щось у Бога.
Бачимо внутрішнє налаштування цього сотника, який каже: «Я недостойний». Усвідоммо, як той сотник, свою ситуацію: ким є Бог, ким є я, якою є велич Бога, а якою моя поведінка. Маємо повсякчас із трепетом та благоговінням стояти перед Господом.</p