Дев’ятниця до св. Герарда – опікуна матерів
Умови до належного відбуття дев’ятниці в честь святого Ґерарда
Умови до належного відбуття дев’ятниці в честь святого Ґерарда 1.Кожного дня побожно читати й розважати, як подано на наступних сторінках. 2. Відбути якусь побожну практику, напр. відмовляти вервицю, брати участь у Службі Божій i просити про допомогу св. Ґерарда, напр. відмовити одну з молитв, які є у цій книжечці, піти до Сповіді й прийняти Св. Причастя. 3.Обіцяти св. Ґерардові поширювати набожність до нього і робити для цього все,що у нашій силі. 4. Вишукуючи і щодня читаючи певну літературу, довідуватись все більше про життя св. Ґерарда. 5.Носити освячений медалик св. Герарда, і, якщо можливо, доторкнутися до його святих мощів. Виконуй ці практики сердечно і з довірою, а св. Ґерард не підведе тебе.
Перший день
Ревність святого Ґерарда у своєму освяченні Р о з в а ж а н н я. У мирському житті Герард був зразком невинності і побожності для своїх земляків. І ця його ревність зросла ще більше, коли він мав щастя посвятити себе Богові в монашому житті. Під розумною опікою отця-редемпториста Кафаро, він, як чернець досконалої святості, швидко і невпинно робив великі поступи на шляху до досконалості. Усі приписи свого Чину, навіть найменші, Ґерард виконував як вираз святої Божої Волі, з якою завжди звіряв свої діла. Наступна заввага, написана його власною рукою, показує, як високо він цінував покликання і обов’язки чернечого життя: «Бог умістив мене в раю розкоші. Знай, Герарде, що Христос забрав тебе зі світу й умістив, неначе другого Адама, в Раю Чину, щоб ти міг практикувати заповіді та євангельські ради, які містяться в наших святих постановах. Горе тобі, якщо ти їх переступиш. За кару Бог і монастир відкинули б тебе, і вкінці ти був би осуджений. Хай Бог береже тебе від такого нещастя!». Святість брата полягає в молитві й праці. Герард, що постановив стати великим святим, зрозумів цю правду й практикував її досконало. Виконуючи важку фізичну працю, яка, як стверджували його браття, була під силу чотирьом, він умів її поєднувати з молитвою та роздумами так, як підказував йому його послух. Ревний новик прилучився передусім до чесноти послуху, яку він вважав найбезпечнішою та найкоротшою дорогою до святості, практикуючи її навіть у найменших дрібницях, часто по-геройськи. З святою вірою у серці і вперто прямуючи до мети, у своїх наставниках і їх розпорядженнях він вбачав Бога та Його Святу Волю. «Завжди і у всьому чинити Божу Волю» — було його життєвим кредо. Нехтуючи своєю власною волею і шукаючи у всьому Волю Божу, Ґерард невдовзі став досконалим ченцем і вірним образом Найсвятішого Ізбавителя. П р а к т и к а. Справжній християнин не може бажати більшого дару, ніж святість. З Божої ласки він може осягнути цей дар. Бог навіть наказує тобі прагнути до святості усіма силами. І це є святим обов’язком християнина. Тому постанови собі робити все можливе, щоб осягнути цей скарб! Маємо святих у кожному стані, за Божою поміччю вони осягнули святість, тому що прагнули цього найбільше у світі. Тобі це теж під силу. П р и к л а д. 1753 p. спалахнула в місті Лакедонія страшна епідемія, забираючи багато життів, ціле місто перебувало у скорботі. Єпископ послав по Ґерарда, якого прийняли, як ангела з неба. Люди настільки зраділи, що здавалось, ніби мор уже скінчився. Перебування Божого слуги в нещасному місті нагадувало діяння Христа-Спасителя в містах Юдеї. Першим, хто зазнав полегшення від прибулого, був отець-канонік Сапонієро, який в момент відвідин Ґерарда лежав на смертному ложі. «Прослави Бога, мій пане, ти оздоровлений», — промовив Ґерард, роблячи над ним знак святого хреста. Отець-канонік відразу цілковито видужав. Ґерард оздоровив його брата, який був вже при останньому віддиху. «Хай буде Бог благословенний». — вигукнув хворий при виді святого. «Зрадій, — відповів Ґерард, — ти вже не хворий». Гарячка й справді раптово відступила. М о л и т в а. О святий Ґерарде, прославлений ласками, якими Ти наділяєш своїх ревних слуг. Ми розпочинаємо цю дев’ятннию з повним довір’м, дякуючи нашому Спасителеві за чудесні дарування, якими Він щедро Тебе наділив на землі. Які благословення Ти приніс гідним родинам, що дали Тобі захист! Тобі складає подяку кожен, хто тільки одержав з Твоїх рук дари неба й землі. Немає терпіння, з яким Ти не спів страждав би. Немає недуги, в якій хтось звертався б до Тебе про поміч безуспішно. Смертельні хвороби душ уздоровлювалися при Твому дотику. Як багато грішників, уярмлених дияволом. Ти визволив і навернув. Кожне сотворіння, і навіть сама смерть слухає Твого голосу. Якщо волею Всемогутнього було таке Твоє возвеличення на землі, то яка мусить бути Твоя чудесна сила тепер, коли він прославив Тебе у небесах. Тому ми з повною довірою припадаємо до святих Твоїх стіп, просячи про цю ласку, якої ми так бажаємо (назвати її), і яку ми надіємось отримати через Твою силу й доброту. Амінь. (Увага: відмов 9 разів Богородице Діво щодня після молитви до св. Ґерарда).
Другий день
Любов святого Ґерарда до Бога Р о з в а ж а н н я. «Любов до Бога, — каже св. Апостол Йоан, — полягає у сповненні Божих заповідей. Вірність Божим законам є, отже, наріжним каменем величі нашої любові до Бога». Безоглядна вірність Ґерарда вказувала теж на полум’яну любов до Бога. Його зверхники одностайно стверджують, що його ангельська душа не тільки не скоїла жодного смертного гріха, але й навіть повсякденного. Ця чистота серця ясніла в усій його постаті, відкритому погляді, розмові, поведінці. Його співмешканці говорили, що він, мабуть, не згрішив у Адамі, або не мав іншої плями на душі, крім первородного гріха, який змито у хрещенні. Так звільнена від усякої перешкоди до Божої любові Ґерардова непорочна душа, як полум’я линула в небо і наближалась до Бога. Ґерард доказав усім своїм життям, що людське серце створене для любові Бога. Він бажав Його любити, любити понад усе, любити Його серафимською любов’ю. Свій благородний запал він висловив таким ніжним актом любові: «Мій Боже, я хочу офірувати Тобі так багато актів любові, як офірувала Тобі Пресвята Діва, всі святі Духи і всі вірні на землі. Я прагну любити Тебе так, як Ісус Христос, я хотів би радо відновити ті акти при кожному ударі серця». А ось які слова він написав св. монахині, настоятельці монастиря Сестер Найсвятішого Спасителя у місцевості Фоджія: «Я хочу любити Бога; я завжди хочу бути близько до Бога; я хочу робити все з любові до Бога». Споглядання святої подоби, образа чи статуї, при яких ми залишаємося незворушними, запалювали душу св. редемпториста. Будучи в Неаполі, він побачив одного митця, який працював над створенням скульптури Христа, якій дав назву «Це — чоловік». І раптом, Ґерард відчув нестримне бажання навчитися різьбярства, щоб відтворювати і поширювати подобу свого Возмилуваного. Скульптор пообіцяв дати йому декілька уроків і Божий слуга скоро став досвідченим різьбярем. Декілька створених ним робіт і дотепер дбайливо збережені. Вони справляють таке сильне враження, що дивлячись на них, на очі навертаються сльози. П р а к т и к а. Через заступництво св. Ґерарда Маєли проси Бога дати тобі чесноти твого стану й ласку сповняти станові обов’язки, маючи на увазі лише любов до Бога. П р и к л а д. Для Ґерарда було незрозуміло, як людина може ображати свого Творця. У своїй серафимській любові до Бога, його ненависть до гріхів була безмежна — у кожному з них він вбачав екзикуцію Христа. Звідси зродилось ревне бажання Ґерарда викорінити це зло з людських душ. Єпископ Лакедонії послав запеклого грішника до Ілічето на реколекції. Ґерард зустрів його напередодні Св. Причастя і спитав: — Куди ти йдеш? — До Причастя, — відповів той. — До Причастя? — крикнув брат до нього. — Ти смієш казати, що ти йдеш до Причастя? А що з тим гріхом і другим, з якого ти ніколи не сповідався? Зараз йди і зроби добру Сповідь, якщо не хочеш, щоб земля тебе проковтнула. Ці натхненні слова змусили грішника застановитися. Він відбув добру Сповідь і повернувся додому перемінений. Але його навернення не тривало довго. Він знов почав грішити, і гріхи його були навіть важчими, ніж раніше. Ґерард знов запитав про його душу. «Все впорядку, — відповів грішник брехливо, — я не впав у свої давні гріхи». Брат, вмить відчитавши, що криється в цій пропащій душі, вхопив хрест і з обуренням вигукнув: «Як ти смієш ображати свого Бога! Що? Ти не скоїв тих самих гріхів? Поглянь на це розп’яття: хто спричинив ці рани Ісусові Христові? Твоя вина, шо наш Спаситель облитий кров’ю». І у ту ж хвилину з рук і ніг Христових почала спливати кров. «Яку кривду зробив тобі Бог? — додав Ґерард. — Задля тебе Він народився у вертепі, задля тебе Він лежав на соломі…». Коли він вимовив ці слова, Ісус-Дитятко явився в руках Божого Слуга Ґерарда, який закликав: «Ти смієш з такою погордою ставитись до свого Бога?! Стережися! Ти не втечеш від Божої кари. Він терпеливий, але в кінці Він покарає!» Відтак явився страшний диявол, який намагався затягнути пропащого грішника до пекла. «Ґеть звідси, лиха потворо!- ви-гукнув Ґерард, і диявол відразу щез. Не треба описувати, як щиро цей грішник почав розкаюватися у скоєнні своїх гріхів, він добре відбув Св. Сповідь, навернувся і став зразком чесноти для інших. М о л и т в а. О Святий Ґерарде! Твоє серце вправлялося в школі Пресвятого Серця Христового. Хто тільки Тебе знає, відчуває, як його провадить Твоя любов. Твоя серафимська любов Бога зробила Тебе батьком убогих, другом робітників, лікарем хворих, потішителем пригноблених горем, світлом темних, опікуном тих, що серед спокус, провідником тих, шо зростають у досконалості, але понад усе —досконалим взірцем релігійних чеснот для всіх християн. Тому, Улюблений Брате, ми звертаємося до Тебе з повним довір’ям, бо ми теж потребуємо батька, приятеля, брата, потішителя, покровителя, який би охоче взяв наші потреби в свої руки. До Тебе, Любимче Ісуса, звертаємось: вчини, шоб сповнилися наші надії. Не відвертайся від нас. Чи ми маємо розчаруватися у своїх надіях? Напевно ні! Твоє співчутливе серце виєднає нам ласку (назвати її), про яку Тебе з таким довір’ям просимо. Амінь.
Третій день
Любов святого Ґерарда до Пресвятої Євхаристії Р о з в а ж а н н я. Любов до Пресвятої Євхаристії прив’язала його до престола. При Службі Божій він виглядав як Серафим, що пильно глядить на гору Ґолгофу. Він настільки прагнув Євхаристії, що коли йому в ній відмовляли, це було страшною мукою для його душі, і тому йому було дозволено причащатися кожного дня. «Звичайно, — писав він, — я не прошу ввечері про дозвіл прийняття Св. Причастя в наступний день, але лише тоді, коли йду до церкви, щоб завжди бути готовим до Св. Причастя. Якщо дозволу я не отримаю, то робитиму духовне причастя в той час, коли причащається священик. Моє благодарения триватиме від Св. Причастя до полудня, а моє приготування до наступного дня — від полудня до 6-ї години вечора». По прийнятті Св. Причастя він впадав у серафимську екстазу, так що забував про усе навколо себе. Одного разу, працюючи на кухні, він перервав роботу, щоб після Причастя сповнити подяку перед великим Розп’яттям. Добігала обідня пора, а ніщо не було готове. Ґерарда всюди шукали і врешті віднайшли. Його обличчя сяяло, а погляд і думка були заглиблені в Бога. «Що ти робиш? — запитав один з братів. — Адже ще нічого не зготовано на обід». «Ти чоловік слабкої віри, — відповів Ґерард. — Чи ж я не маю ангелів до помочі?». І справді, ангели йому допомогли, бо обід був поданний у звичній порі, навіть кращий, ніж будь-коли. Престіл так зачарував його,що тільки послух міг втримати його поза ним. Там він перебував не лише у дозволений час дня, але проводив навіть значну частину ночі, й мусив насильно виривати себе від кивота. Направду, Ісус здобув серце Ґерарда і воно беззастережно стало належати Ісусові. Ласка і любов так з’єднали серце святого з Серцем Ісуса, що між ними виникла дивовижна близькість. П р а к т и к а. Коли молишся до св. Ґерарда, не забудь просити його про любов до Ісуса й Марії разом з глибоким духом віри в Євхаристійного Ісуса у наших кивотах. Це найкорисніша молитва, яка завжди буде вислухана. П р и к л а д. Чудотворні випадки, які возвеличували життя Ґерарда, відбувалися лише через його безмежну довіру до Бога, а особливо до Бога, сущого в Пресвятій Євхаристії. Під час будови жіночого монастиря в Капоселі виникла нестача фондів. Ректор поінформував про це Ґерарда, який порадив звернутись з проханням до Бога. Отець Кайоне доручив зробити це Ґерардові, оскільки він сам це запропонував. Ґерард без вагання пішов до церкви, поклав на престіл листок зі своїм проханням і з сміливістю глибокого переконання застукав до кивота, кажучи: «Вислухай, Господи, наше прохання і просимо його узгляднити». Тоді була п’ятниця і треба було грошей, щоб в суботу виплатити робітникам. Всю ніч Ґерард провів перед Святою Євхаристією, просячи Ісуса прийти на поміч. На світанку він ще раз застукав до кивота і повторив своє прохання. І в цю ж мить задзвенів дзвін монастирської брами. Ґерард поспішив її відчинити і знайшов дві торби, наповнені сріблом. Так Небесний Господар узгляднив прохання Свого улюбленого слуги. М о л и т в а. О могутній друже Божий, св. Ґерарде! Твоє ласкаве й ніжне серце до пригноблених горем побільшує наше довір’я до Тебе. Ти не можеш знести людського горя, щоб ним не перейнятись і не шукати полегші для людей. Твоє ніжне співчуття осушило багато сліз, поклало кінець передсмертним мукам і облегшило великі болі. Як багато дітей завдяки Тобі одержали ласку хрещення! Як багато матерів оминула небезпека смерті! Як багато хворих видужало! Як багато звільнених робітників отримали працю! Як багато нещасних душ відшукало спокій! Як багато пропащих грішників щиро навернулися до праведності. О св. Ґерарде, що був такий ласкавий на землі, ти не будеш менш ласкавим у небі. Напевно небесна слава не зменшила, але радше побільшила Твою силу, і це спонукає нас просити Тебе про ту ласку (згадай яку), якої ми очікуємо від Твоєї доброти. Амінь.
Четвертий день
Набожність святого Ґерарда до Пресвятої Богородиці Р о з в а ж а н н я. Ґерард не був би духовним сином св. Альфонса, якщо б він не мав надзвичайної набожності до Пресвятої Діви. Від раннього дитинства він любив Її ніжною любов’ю, яка не покидала його серце до останнього віддиху. Його серце настільки було переповнене любов’ю до Марії, що навіть серед Її найсвятіших шанувальників не було більш люблячого Її слуги. Після входження до Чину Редемптористів набожність Ґерарда до Марії зросла ще більше. Розуміючи, що своїм святим покликанням він завдячує Небесній Неньці, він не міг знайти слів, щоб висловити їй свою подяку. З іменем Марії він впадає в екстаз, а погляд на її образ наповнює його радістю. Він бажав, щоб усе було для Марії й Ісуса. Імена Ісуса й Марії так часто були на його устах, що видавалось, неначе вони є правдивим віддихом його душі. З правил його життя довідуємось, що він прагнув офірувати Діві Марії стільки актів любові, скільки складали і складатимуть усі праведники на землі та всі святі у небі. У святому запалі любові він бажав навіть любити Її так гаряче, як сам наш Спаситель. Згідно правил, редемптористи зобов’язані щодня відмовляти вервицю, робити відвідини Пресвятої Діви і якнайбільше разів відмовляти «Богородице Діво»; крім цього, кожної суботи і у вечори Богородичних празників вони мають постити. Але Ґерард не обмежився лише цими ознаками любові — Ґерард відмовляв «Богородице Діво» кожного разу, коли бив годинник. Він завжди носив на шиї вервицю, щоб показати, шо він живе під Марійським солодким ярмом. Щосуботи він постив на хлібі й воді і дотримувався строгої дисципліни. Під час дев’ятниць він зберігав строгу повздержність, робив сувору покуту й інші добрі діла. Перед Богородичними святами з дозволу настоятеля він всю ніч простоював на колінах перед Її престолом. Він чув надзвичайну побожність до Непорочного Зачаття. Він прилюдно дав обітницю дівства біля Її стіп у катедрі в Мурі, чим відновив обітницю, дану ним багато літ перед тим приватно. Його прийняття, мимо всіх людських перешкод, до Чину, якого першою Патронкою є Непорочна Діва, було, мабуть, нагородою цього особливого почитання. П р а к т и к а. Дорогі Читачі, Ви любите Ісуса й Марію. Чи Ви хочете любити їх ще більше? Якщо так, то любіть, поклоняйтеся, благайте і дайте іншим пізнати св. Ґерарда Маєлу, який глибоко любив Ісуса і Марію. П р и к л а д. Єпископ Вуфінґ із Сурінаму розповідає, що у квітні 1845 р. жінка одного лікаря небезпечно занедужала за 10 днів до народження дитини. Її чоловік запросив трьох інших лікарів і вони всі признали, що пацієнтці вже ніщо не допоможе. Хвора незабаром мала померти. Її ноги захололи, лице й руки почорніли. «Через п’ять хвилин усе закінчиться», — заявили лікарі. У цей час увійшла побожна жінка з образом і мощами св. Ґерарда, якими непомітно торкнулася вмираючої. Та відразу відкрила очі й сказала, що вона зцілена. Четверо лікарів, які були протестантами, обстеживши щойно вмираючу жінку, признали, що сталося дивовижне зцілення. М о л и т в а. О Маріє, ріко всіх ласк, якої живим і невичерпним джерелом є Серце Ісуса! Згадай, що св. Герард Маєла зробив для Тебе: згадай його синівську любов і солодкі імена, які він Тобі давав; згадай його серафимські екстази при Твоєму престолі, його гарячі вервиці, квіти, які він ставив перед Твоїми іконами, вірних, які завдяки йому полюбили Тебе, і його щиросердечний спосіб приєднування слуг для Тебе. Ми благаємо Тебе, о солодка Матінко Божа, через Ґерардову любов до Тебе й через Твою материнську любов до нього, поглянь Твоїми очима милосердя на нас, Твоїх нещасннх дітей, і, щоби ця наша любов рівнялась Твоїй доброті, придбай ласкаво нам ту ласку (згадай яку). Ми благаємо про неї не через наші власні заслуги, але через заслуги св. Ґерарда. Твого улюбленого сина. Амінь.
П’ятий день
Набожність святого Ґерарда до ближніх Р о з в а ж а н н я. Любов до Бога й любов до ближнього нерозлучні. Це два струмочки, що випливають з одного джерела. «Коли хтось каже, що любить Бога, а сам ненавидить брата свого, той не правдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, той не може любити Бога, Якого він не бачить» (1 Ів. 4, 20). Ґерардове виконання Заповіді любові було досконалим в усьому. «Коли я бачу отця або брата в потребі, — говорив він, — я відкладу все, щоб прийти їм на поміч». Він завжди був готовий обдарити любов”ю як чужого, так і свого близького. Ґерард часто повторював: «Я залюбки тисячу разів віддав би своє життя, якщо б це було можливо, щоб допомогти своєму ближньому». Ці слова правдиво виражали його почуття, бо він рятував людей, часто ризикуючи власним життям. Одного разу, переїжджаючи разом з духовними особами з Мелфі до Ателі, Ґерард зустрів кількох робітників, які не могли дістатися місця праці через повінь, яка розлила береги бурхливої річки. Не довго думаючи, св. брат, ризикуючи сам опинитись серед розбурханих хвиль, по одному став брати на свого коня розгублених робітників і перевозити їх на протилежний бік бистрого потоку. Супутники переконували його не ризикувати так своїм життям. «Це задля мого ближнього», — відповів він. А щоб спонукати свого коня, він говорив: «Радіймо, приподобаймось нашому Богу». Іншим разом, стрівши старого чоловіка з Ілічето, котрий ніс важку дерев’яну колоду, милосердний брат взяв його ношу і відніс її аж до хати бідняка. Так само вчинив для бідної жінки, що несла під гору важкий кошик з мокрою білизною. Хоч іти до міста Ґерардові не було потреби, він заніс цей кошик аж до дверей оселі вбогої жінки. П р а к т и к а. Будьмо милосердними до своїх ближніх. Робім для них усе найкраще, щоб спомогти їх у дочасних потребах. Будьмо ревні для їхнього спасіння і не опускаймо жодного дня без молитви за навернення грішників і за постійність праведних. Цим ви завжди догодите св. Ґерардові і отримаєте його прихильність. П р и к л а д. 1858 р. в Конвенті Віттем (у Голандії) один редемпторист-студит терпів від постійної нервової недуги, яка не давала йому спокою ні вдень, ні вночі. Через шість тижнів він уже не міг приймати їжу і був дуже ослаблений. Його брати відслужили за нього дев’ятницю до св. Ґерарда. Під кінець дев’ятниці, коли було прийнято Св. Причастя, молодий монах відчув, шо він оздоровлений. Піднявшись з постелі, він пішов до церкви подякувати своєму добродієві. Уже того самого дня він був спроможний відбути довгу дорогу. «Чи це не сталось з ласки Пресвятої Матері? — писав він через 35 років. — Моя душа була б тепер у чистилищі або в небі, а моє тіло в могилі, і я ніколи не міг би відправити Служби Божої, я ніколи не виливав би Пресвятої Крові Ісуса за душі грішників, щоб їх очистити й збагатити освячуючою ласкою». М о л и т в а. О святий Ґерарде, який дав нам святе ім’я Брата, дозволь нам теж взивати Тебе цим іменем! Улюблений Брате! Зроби нас гідними Твоєї братньої любові й наповни її добродійним результатом. Ти став близьким приятелем Ісуса через ту виняткову невинність душі, яка зробила Тебе спроможним уникнути навіть найменшого гріха. Тому Ісус зволив, щоб Твоя невтомна рука розкидала чуда, наче іграшки. Ми не гідні бути приятелями Ісуса так, як Ти. Ми ж так часто Його ображали! Але тепер ми оплакуємо наші гріхи з великим болем наших душ і з твердою постановою більш ніколи їх не допускати й висповідатися з них під час цієї дев’ятниці. Так очистившись, ми станемо приятелями Ісуса. Він віддасть Себе вповні нам у Св. Причасті й певно не відмовить нам у ласці (назвати яку), про яку ми просимо через Твоє, св. Ґерарде, могутнє заступництво. О гідний любові ангельський святий, ми жертвуємо Богові Твої щирі Причастя, щоб надолужити за нашу остиглість і заслужити на вислухання нас. Амінь.
Шостий день
Ґерардова відданість біднякам і хворим Р о з в а ж а н н я. Його гаряча любов була спрямована до чужих не менше, ніж до своїх братів. Під час свого перебування в Неаполі Ґерард часто відвідував шпиталь для невиліковно хворих, де його опіка для терплячих Христових членів була неначе опіка матері для своєї дитини. Ніхто не міг незворушно дивитися, як він, у вкрай невигідних умовах, схиляючись над кожним пацієнтом, тихими словами одного потішав, іншого приготовляв до смерті. Його серце проймалося горем вбогих. Часто бачили, як він скидав свої черевики і віддавав їх жебракові. Не було сумніву, що Христос наділив Свого слугу чудодійною силою, щоб винагородити його ніжне співчуття до людської немочі. Бачити горе й страждання і бути безсильним проти них, розуміти, що ти не можеш нічим допомогти, було горем для Ґерарда. Тому вселюбляче Серце Ісуса приходило йому на поміч. По приїзді додому в Капоселі він був призначений дверником, за що висловив свою подяку словами: «Цей ключ буде для мене ключем для неба». Він особливо радів цьому, бо дверник здійснював опіку над убогими, яких він шанував, як своїх господарів і довірених приятелів Христа. Хоч вони приходили щодня цілими юрмами, Ґерард старався їх усіх задоволити. Особливо співчував кволим та немічним, котрі не могли прийти до нього особисто, а посилали своїх дітей або кревних. Добрим брат Ґерард, сам часто залишаючись голодним, допомагав нещасним як міг. У Капоселі він мав більшу можливість проявляти своє милосердя, ніж в Ілічето. Монастир знаходився в густозаселеній місцевості, тож він міг легко відвідувати хворих, коли виходив у справах. Сама його присутність приносила втіху й упокорення Божій Волі. Наш Святий огортав турботою і увагою не лише звичайних бідняків. На його милість і допомогу сподівалось так багато вдів і сиріт, а скільком безробітнім він допоміг подолати нестатки. Скількох жінок він забезпечив достатнім посагом, щоб вони змогли достойно вийти заміж або вступити до монастиря. П р а к т и к а. Якщо ти справді хочеш стати святим, то, крім молитви, строго сповняй станові обов’язки й практикуй милосердя, особливо щодо страждаючих членів Христа. П р и к л а д. Своєю чудодійною силою Ґерард міг примножувати запаси. Одного разу вночі ректорові монастиря о. Кайоне поскаржився брат-пекар на те, що весь запас хліба, який був, Ґерард роздав біднякам і для братії нічого не залишилося. Отець Кайоне прикликав винуватця і зганьбив його за надмірну щедрість, бо було вже пізно і купити хліба в місті було неможливо. «Не бійтеся нічого, отче! — відповів приятель вбогих. — Бог заопікується нами». А звертаючись до пекаря, сказав: «Брате, погляньмо, може там ще щось залишилось?» Коли відчинили скриню, побачили, що вона повна хліба. «Завжди будь прославлений, Боже!» – закликав Ґерард, поспішаючи до церкви, щоб зложити подяку. Другий брат, приголомшений дивом, промовив до о. Кайоне: «Отче, Ґерард є справді святим. Я запевняю, що там не було ані крихти, а тепер там повно хліба. Це сотворено Богом!». А ректор сказав у відповідь: «Це напевно від Бога, Господь зробить для Ґерарда усе». М о л и т в а. Святий Ґерарде, Святий Божий і людський, якими чудесними небесними обдаруваннями володієш Ти, скромний робітнику, покірний брате! Ми подивляємо Твої екстази і Твій дар чудес. Твій пророчий дух і Твоє відчитування сердець. Але що понад усе вабить нас до Тебе і збільшує наше довір’я — це Твоя гаряча ревність і безмежне милосердя для грішників, для хворих і пригноблених горем. Знаємо, що якщо те, про що ми просимо Тебе, було б шкідливе для нашого спасіння або противне Божій Волі, цього Ти не вділиш нам; але якщо це провадило б нас до освячення й вічного життя, о ласкавий і милосердний Брате, вислухай ласкаво наше прохання (назвати яке). Розваж нашу пекучу потребу й хворобливий біль. Ти так нам співчуваєш! Чи Ти можеш нам не співчувати? Хто зможе нам помогти, якщо Ти не зможеш? Але Ти можеш, Ти ж Своїми незліченними чудами став Чудотворцем Твого сторіччя. Вислухай наші благання, і ми будемо почуті Господом. Амінь.
Сьомий день
Досконалий послух святого Ґерарда Р о з в а ж а н н я. Усі святі відзначались послухом, але навряд чи хтось з них практикував його так просто і по-геройськи, як наш добрий брат Ґерард. Його правдиво називали святим послуху. Геройська практика послуху зробила його відображенням Того, Який був «…послушним аж до смерті, і то смерті хресної». «О Воле Божа! — повторював він, дивлячись на небо в екстазі любові. — О Воле Божа». Його послух був надприродній. «Мій Ісусе, — говорив він. — задля Тебе я слухатиму своїх настоятелів так, наче б вони стали видимою Твоєю Божою Особою». І дійсно, навіть якщо б сам Христос спонукав би його до послуху, то покора і послух Ґерарда не стали б більш ревними і сильнішими. На його думку, Божа Воля і воля настоятелів — це одне і те ж. Тому він вирішив не вживати слів: «Я буду… Я не буду. Тільки одного я хочу, Твоєї Волі, мій Боже, а не моєї». Задля послуху Ґерард завжди ретельно виконував правила свого Чину: від найменшого до найважливішого. У такий спосіб він випросив ласку бути непохитним виконавцем своїх святих правил: «Дай мені, Господи, натхнення сповняти вірно Твій закон. Горе мені, якщо я не був би вірним у малих речах, бо тоді я скоро впав би у великі гріхи, адже за малі провини Ти допускаєш справедливу кару, а за уперті провини — кару, шо веде до великих нещасть». Коли настоятелі Ґерарда давали йому доручення, він не вагався навіть тоді, коли для їх виконання необхідно було зробити диво. А їх усіх він пояснював лише своїм послухом. Коли св. Ґерард був у Калітрі, його попросили відвідати знаменитого хірурга, який умирав. Ґерард спершу відмовився, але за наказом о. Маріотта все ж прийшов до вмираючого, зробив над ним знак хреста і миттєво оздоровив хворого. Всі очевидці заявили, що це будо чудо, але Ґерард покірно сказав: «Це вчинив послух». П р а к т и к а. Приклич на поміч св. Ґерарда, коли Бог жадає від тебе тяжкої жертви. Він облегшить її і наділить тебе ласкою покори. П р и к л а д. До гріха, вчиненого Адамом і Євою, людина панувала над усіма живими істотами на землі. Бог, мабуть, хотів відновити цей привілей для своїх вірних слуг, таких, як св. Ґерард, котрі покірно підчиняють себе святій Волі Господа. Одного разу, проходячи Сенерчією, він застав мешканців цієї місцевості у великому клопоті. Вони заготовили в горах багато горіхового дерева, необхідного для будови їхньої церкви, але не могли його стягнути у долину ані волами, ані буйволами, бо тягар був надто важкий. Охоплений співчуттям, Святий впав на коліна і звернувся з проханням до неба. Потім, прив’язавши шнур до одного дерева, закликав: «В ім’я Пресвятої Трійці я наказую тобі слідувати за мною». І на превеликий подив усіх спостерігачів, він легко і спокійно, без сторонньої допомоги, сам потягнув колоду на місце будови майбутньої церкви. Так само стягнув решту дерева. М о л и т в а. Господи, Icyce Христе, Ти не міг не почути Свого вірного слуги, бо він був чоловіком Твого Серця, завжди готовим чинити Твою волю в усіх справах. Коли ми розважаємо його велику віру, сильну надію й гарячу любов до Тебе, разом з його братерством, його глибокою покорою, досконалим послухом та ангельською невинністю, ми можемо тільки вигукнути: «Дійсно, молитва такого праведного чоловіка мусить бути всемогутня перед безконечно ніжним Божим Серцем». «Моліться один за одного, щоб вам видужати. Ревна молитва праведника має велику силу». (Як. 5,16). Якби ж наші душі були прикрашені такими подиву гідними чеснотами, яку б то невимовну силу мали наші молитви! Але тому, що так не є, дозволяєш нам, Дорогий Спасителю, благати Тебе через заслуги св. Ґерарда Маєли. Якщо ми не гідні бути вислуханими задля нас самих, хай Твоя приязнь до того, хто так по-геройськи практикував чесноту, спонукає Тебе дати нам ласку, про яку ми благаємо (назвати яку).
Восьмий день
Геройська терпеливість святого Ґерарда Р о з в а ж а н н я. Ґерард вибрав своїм гаслом слова: «Я все буду терпіти, щоб бути святим». Бог, Який хотів очистити його, прийняв ці слова й упокорив його найважчим випробуванням для праведного чоловіка. 1754 p., невдовзі по Світлому Тижні, Ґерард став жертвою жахливої обмови, так злобно вигаданої, що навіть настоятелі запідозріли його у скоєнні тяжкого гріха. Св. Альфонс, стримуючись від передчасного осуду, вирішив випробувати ангельську чесноту брата Ґерарда. Він закликав його до Ночери й сповістив, в якому огидному злочині його звинувачують і додав, що Ґерард для власної опінії й доброго імені монастиря повинен себе виправдати. Зберігаючи надзвичайну покору, він, опустивши очі, мовчав. Так само спокійно він прийняв випробування, покладені на нього. Йому було заборонено приймати Св. Причастя та спілкуватись з будь-кимось у монастирі. Попри все це його пошана до св. Альфонса не зменшилася. Очорнення Ґерарда справляло гнітюче враження на всіх ченців монастиря, вони не розуміли його мовчання. Коли друзі наполягали, щоб він припинив мовчанку і почав себе виправдовувати, Ґерард відповідав: «Господь Бог все бачить і знає». Його відплатою була молитва за тих, хто його очорнив. Найбільш болючим випробуванням для св. Редемпториста було не знеславлення його перед братами та людьми, а позбавлення Св. Причастя. Однак, навіть з огляду на це, він віддався Божій Волі, а тим, хто йому співчував, говорив: «Для мене досить того, щоб носити Ісуса в моєму серці». Ґерардове випробування тривало довго, але врешті Бог зволив виправдати Свого слугу. Св. Альфонс одержав листа, який приніс велику радість. Він був від особи, що знеславила Ґерарда. Автор листа, присягаючись, заявляв, що у першому листі була лише брехня. Усі зраділи цій новині. Генеральний Настоятель негайно викликав Ґерарда до Ночери й спитав його, чому він навіть не намагався себе виправдати. «Як я міг? — відповів покірний чернець. — Чи ж Правила не забороняють мені оправдувати себе?». Св. Альфонс був зворушений до сліз цією відповіддю. «Йди, мій сину, — сказав він. – Хай Бог благословить тебе!». Св. Альфонс дуже високо оцінив поведінку Ґерарда у всій цій історії: «Якщо би брат Ґерард мав тільки ту одну чесноту, яку він практикував серед такого тяжкого випробування, то й цього досить би було мені, аби виробити собі дуже високе поняття про його святість». П р а к т и к а. Терпеливість у горі — це найкоротша дорога до неба й найпевніший знак призначення. Коли тебе стрічають хрести, проси св. Ґерарда про силу й покору. П р и к л а д. Сестра Франка Маргарет, черниця Візиток у Монт-Сейнт-Арманд, що поблизу Ґента, терпіла упродовж шести місяців страшні ревматичні болі. Двоє лікарів марно старались її вилікувати. Почувши про чуда, вдіяні св. Ґерардом, вона відбула дев’ятницю на честь Святого, щоб відновити здоров’я. Однак, її довір’я наштовхнулось на серйозне випробування; під кінець дев’ятниці біль був такий сильний, що бідна сестра, незважаючи на свою мужність, стогнала і плакала впродовж двох з половиною годин. Але наш святий був зворушений її сльозами й молитвами. Останнього дня дев’ятниці біль зник назавжди. З вдячності ця сестра ніколи не переставала славити чудесні сили Чудотворця. М о л и т в а. Святий Ґерарде, небесний приятелю терплячих, великі чуда Ти вдіяв за життя і число їх Ти ще збільшив після Своєї святої смерті, Ти закликаєш нас: «Довір’я! Довір’я». Ми знаємо, про яку ласку Тебе просимо і які ми негідні тої ласки. Ми визнаємо, що більше заслуговуємо на кару, аніж на ту ласку, бо якщо ми пригнічені горем, від якого просимо звільнення, то чи це не є справедлива кара за наші гріхи? Чи ж ми не запалили Божого гніву проти себе й своїх дорогих своїми власними гріхами або похвалами, або навіть доганою гріхів інших. На жаль! Ми лиш оплакуємо ці наші провини. О любий Ґерарде, проси ласкаво Бога про їх прощення, відверни від нас удари Божої справедливості й через Твої чарівні чесноти, які зробили Тебе таким могутнім перед Богом, подай нам цю ласку (назвати яку). Амінь.
Дев ‘ятий день
Ревність святого Ґерарда у спасінні душі Р о з в а ж а н н я. Любити Ісуса Христа — значить бажати, щоб Його любили всі душі, відкуплені Його Пресвятою Кров’ю. Отже, ревність Ґерарда у спасінні душ можна співставити з його серафимською любов’ю до Бога. Його рішення визначають наступні слова:« Мій Боже, я хочу всі свої молитви, Причастя і дрібні діла жертвувати за навернення грішників; я задля цього жертвую своє життя Богові разом із Пресвятою Кров’ю Ісуса Христа». Сучасники Ґерарда не знаходили слів, щоб висловити свій подив його чудодійною ревністю: «Коли він приходив до якогось поселення, — говорили вони, — його відвідини мали цінність цілої місії». Свідки заявляли: «Його погляд був проповіддю, відчувалось, що в ньому був Бог. Його палкі слова робили велике враження на душі, обтяжені гріхом, викликали любов до Ісуса й Марії та вірність становим обов’язкам. Його добрий приклад, його молитви, поради й покути головним чином спричинялись до успіху місіонерів, яким він товаришував у їхніх апостольських подорожах». Ґерард мав особливий дар навчати дітей любові до Бога й практикуванню набожності. Лекції Святого глибоко западали в їхні ніжні серця. Його звичайним висновком було: «Тепер це є зрозуміле, безумовно віддане Богу». Тоді, даючи кожному з них образок і роблячи над кожним знак Св. Хреста, він відпроваджував їх додому щасливими. Хоч він не був священиком і не проповідував, але одержав від Бога визначний дар для навернення грішників. Отець Танноя, який перебував з ним, каже: «У всіх місіях, в яких Ґерард брав участь, щоб слугувати священикам, він придбав своєю працею незліченні навернення. Місіонери були лише зайняті сповіддю пенітентів, приготованих покірним братом». Він наближався до грішників не вишуканими планами або обхідними дорогами, але сміливо й відкрито. Іноді він шукав їх у їхніх власних домівках, часом, натхненний Св. Духом, зупиняв їх на вулиці, апелюючи до їхніх сердець, щоб знайти кращу дорогу до їхньої совісті. Коли йому вдавалося зворушити серця грішників, він відкривав їм сумний стан їхніх душ і завжди закінчував наверненням їх до Христа. П р а к т и к а. Постарайся мати образ св. Ґерарда й помістити його на видному місці. Він буде тобі пригадувати Ґерардову святість і, щоб краще запевнити собі його опіку, часто повторюй молитву до св. Ґерарда. П р и к л а д. Одного разу, коли Ґерард був у дорозі до св. Агати, він відчув внутрішню пересторогу, що до нього наближається великий грішник. Незабаром надійшов цей чоловік, сумний і зневірений. «Де ти йдеш?» — запитав ввічливо Ґерард. «Що тобі до того? Лиши мене самого», — відповів грішник гнівно. «Хто знає, — продовжував Божий Слуга, — можливо, я зможу бути корисним для тебе». «Я йду своєю дорогою, а ти — своєю, не турбуй мене», — було гостре заперечення. «Я знаю, що ти в розпуці, — сказав добрий Брат, — і що ти хочеш віддати свою душу дияволові. Бог послав мене, щоб тобі помогти». Ці ласкаві слова повернули надію в серце прибитого нещастям чоловіка, який, зворушений до сліз, виявив причину мук його совісті. Ґерард говорив підбадьорююче й передав його під опіку о. Фійочі, перед яким той відбув добру сповідь. Його навернення було таке щире, що його залишили в Конвенті на працю, і через деякий час він сам присвятив себе обслузі хворих у шпиталі в Неаполі. М о л и т в а. О святий Ґерарде, близький приятелю Ісуса й Марії, всезростаюче число Твоїх побожних слуг, численні пожертви, що прикрашають Твої статуї, й безконечні подяки за одержані від Тебе ласки доказують, що люди не зверталися до Тебе даремно. Чи ж ми маємо бути менш упривілейовані, відбувши дев’ятницю на Твою честь? Ні! Звичайно ні! Поглянь ласкаво на нас, просимо Тебе, й уділи нам ласку, про яку ми так щиро молилися в часі цієї дев’ятниці. Тоді дійсно наша вдячність до Тебе буде зростати щораз більше, і на знак цього ми будемо з любов’ю голосити Твою могутність і доброту й робити якнайбільше, щоб поширювати Твою потіху й життєдайну набожність. О Ґерарде! Будь нашим покровителем, нашою поміччю і нашим взірцем; веди нас дорогою чесноти, й колись ми будемо Тебе величати і дякувати Тобі та споглядати Твою славу в раю. Амінь
Парафіяльна триденка на честь св.Герарда
Молитва про особливу ласку
О Пресвята Тройце, Твоє нужденне сотворіння дякує Тобі за всі дари й привілеї, якими Ти обдарувала св. Ґерарда, особливо за ті чесноти, якими ти прикрасила його на землі, і за славу, якою Ти наділила його в небі. Заверши, Господи, Твоє діло для більшої розбудови Святої Церкви, прослав його перед людьми і, задля його заслуг у сполуці із заслугами Ісуса й Марії, обдаруй мене ласкою, про яку я Тебе благаю (назвати яку). А Ти, мій могутній Посереднику, який завжди помагав усім, які відкликались до Тебе, молись теж за мене. Впади перед престолом Божого Милосердя і не відступай від нього, доки не будеш вислуханий. Тобі я довіряю це важке й невідкладне діло, прийми ласкаво мою справу в Свої руки й дозволь мені доти не припиняти цієї триднівки, доки я в якийсь спосіб не переконаюся в успіху Твоєї опіки. Амінь.
Молитва для хворої особи
О Боже, Ти наділив св. Ґерарда даром оздоровлення всіх родів недуг, дозволь і мені прославити Твого слугу, який був сповнений милосердям до людського горя, через звільнення мене від моєї теперішньої хвороби. Даруй мені ласку, щоб я, через Господа нашого Ісуса Христа, будучи скріплений на тілі, старався оминати гріхи й покинув мої грішні пристрасті та душевні немочі, які ведуть багатьох до вічної погибелі. Амінь.
Молитва для материнства
О ласкавий Ґерарде, могутній заступнику перед Богом і Чудотворче наших днів, я кличу Тебе й шукаю Твоєї помочі. Ти на землі завжди сповняв Божі наміри, поможи й мені виповнити Святу Божу Волю. Через Тебе благаю Творця життя, від якого всі предки походять, зробити мене плідною в наслідстві, шоб я виховала дітей для Бога в цьому житті й наслідників Царства Його слави в будучому. Амінь.
Молитва для матері при надії
Предвічний і Всемогутній Боже, Який через діяння Святого Духа приготував тіло й душу Преславної Діви Марії, Божої Матері, на гідну оселю для Твого Сина, і Який через того ж Святого Духа, освятив Івана Хрестителя перед його народженням; вислухай молитву покірної Твоєї раби, яка молить Тебе через заступництво св. Герарда, Твого вірного слуги, оберігай мене в небезпеках материнства й захисти перед злим духом ніжний плід, який Ти зволив мені уділити, щоби через Твою спасаючу Руку він міг прийняти Святе Хрещення; дозволь теж, щоби по завершенні побожного християнського життя на землі і мати, і дитина осягнули вічне блаженство в небі. Амінь.
Молитва на кожен день дев ‘ятниці до святого Ґерарда
О Святий Ґерарде, ми радуємося Твоїм щастям і славою. Ми прославляємо Бога, який обдарував Тебе найбільш вибраними Своїми ласками, і ми вітаємо Тебе, що Ти, сповнений віри, відповідав їм, як слід. Якби ми були хоча б трохи схожі на Тебе! Але ми не заздримо Твоїм екстазам, ані Твоїм чудам, але Твоїй ангельській чистоті, Твоїй полум’яній любові до Ісуса в Кивоті, Твому духові покути, які вчинили Тебе подібно до Ісуса — розп’ятим; Твоїй непохитності у виконанні Божої волі; Твоїй синівській ніжності до Непорочної Діви Марії; Твому згромадженню, яке зробило Тебе — вбогого, терплячого й невченого монаха — поміччю бідних, потішителем прибитих смутком і апостолом для найбільш опущених душ. О Ґерарде, далеко прославлений завдяки чудесам, зробленим на користь тих, які Тебе призивають, помагай нам у наших недугах, в наших немочах і невдачах, в усіх наших болях духу й серця, в усіх злиднях, які згірчують це нещасливе життя. Передусім хорони нас від гріха. Здобудь для нас через нашу Небесну Неньку ласку упокоритись, як Ти, подібно до Ісуса Христа, щоби після земного життя ми могли мати щастя посідати й прославляти Його з Тобою. Амінь.
Молитва проти нищівних сил людського життя
Великий Чудотворче наших днів св. Ґерарде, могутній Опікуне матері та її ненародженої дитини, благаємо Тебе, проси Бога знищити нищівні сили людського життя і просвіти тих, які йдуть тою смертною дорогою, щоб вони побачили потворність свого гріха й вернулись до благородного зберігання Божих Заповідей. Молись теж за матерів, щоб вони цінили великий привілей материнства й виховували дітей у святій любові та страсі Божому, спасаючи свої власні безсмертні душі, й поширюючи честь і славу свого Творця, через Господа нашого Ісуса Христа. Амінь. Молися за нас, святий Герарде, щоб ми удостоїлись Христових обітниць. Всемогутній і Вічний Отче Небесний, який у Свому всезнаючому Провидінні зволив вивищити св. Ґерарда, щоб він був славним опікуном матерів і їхніх ще ненароджених дітей, зроби, благаємо Тебе, через могутнє заступництво цього Твого слуги, аби всі диявольські сили, що нищать життя людей, були навіки стерті з лиця землі, щоб християнська родина могла розвиватись на честь і вічну славу Твого Святого Імені. Про це ми просимо через заслуги Господа нашого і Спасителя Ісуса Христа, Твого Сина, який живе і царює з Тобою і Святим Духом як Бог цілу вічність. Амінь. (Зр. Богородице Діво… і Зр. Слава Отцю… – 100 днів відпусту).
Молитва в різних потребах за навернення грішника
Святий Ґерарде, Ти хоч не мав влади й гідності свяшенства, однак, не зважаючи на це, Ти працював з апостольською ревністю для спасіння душ, молися, благаю Тебе, за (ім’я), якого (якої) душа для мене така дорога. Подай йому (їй) ласку щирого навернення, щоб він (вона) міг (могла) завжди оминати дорогу погибелі. Згадай, що перетерпів Ісус Христос, щоб відкупити цю бідну душу. Не дозволь, щоб заслуги Ісуса Христа були для неї втрачені. Не дозволь дияволові тримати її далі в ярмі. Вирви від нього душу, яка не належить йому, й приверни її до Ісуса, її вірного Господа й Владики. Вислухай мене, благаю Тебе, і в цьому наміренні жертвуй Христові Його власні страждання разом з терпіннями Марії, Його Непорочної Матері. Амінь.
Молитва в журбі
Подиву гідний Брате, Твоє серце співчувало нещасним, Ти поміг багатьом убогим, оздоровив так багато хворих і потішив стількох пригноблених, заховай мене нещасного і прибитого горем у Твоїх стіп, бо я не знаходжу на землі потіхи. Де я не повернуся, стрічаю тільки слабість і нещирість. Тому я відкликаюсь до Тебе, о люб’язний Брате, Ти такий могутній у небі: поможи ж мені ласкаво, щоби, будучи звільненим від журби, я міг славити Христа, дякувати й служити Йому з ще більшою любов’ю і ревністю. Амінь.
Молитва, щоб осягнути і зберігати невинність
Святий Ґерарде, Ангеле невинності, який вибрав чистоту, як свою улюблену чесноту, і який, щоб зберегти її незаплямованою, не переставав умертвлювати своє тіло й оминати небезпеки світу, поможи мені відганяти кожну нечисту думку та уподобання і в спокусах негайно звертатись до молитви. Нехай Христова любов, Пресвята Євхаристія і Непорочне Зачаття Марії, сторожі твоєї ангельської чистоти на землі, також зберігають і охороняють мене у боротьбі, яку я вестиму, щоби відчувши, подібно як Ти, святу радість чистоти тут на землі, могти втішатися з Тобою блаженством, застереженим для чистих душ у Раю. Амінь.
Молитва за хвору дитину
О Святий Ґерарде, який подібно до нашого Божественного Спасителя, виявив до дітей таку ніжну любов і стількох з них звільнив від різноманітних слабостей, а й навіть від смерті, зглянься ласкаво на стурбованих батьків, які молять Тебе привернути їхнім дітям здоров’я (якщо така воля Божа), обіцяючи виростити їх добрими християнами та зберігати їх у постійній пильності від фатальної прокази гріха. Ми благаємо Teбе про цю ласку, о співчуваючий Брате, через ту власну любов, якою Ісус і Марія оточили Твоє дитинство. Амінь.